Національна заслужена капела бандуристів України імені Г.І.Майбороди
Ця неба ясна, неосяжная синь,
Мов пісні народу мого широчінь...
І глибшого в світі нема океану,
Ніж пісні народної справжня глибінь.
Під срібний звук бандур...
Історія колективу
Київська капела
1918-1919 рр.
Василь Ємець
1919-1921
Григорій Андрійчук,
Григорій Копан
1921-1924
капела тимчасово не працює
1924-1926
Григорій Андрійчук
1926-1927
Григорій Копан
1927-1928
Борис Данилевський
1928-1930
Михайло Полотай
1930-1933
Микола Опришко
1933-1934
Борис Данилевський
Полтавська капела
1925-1934
Володимир Кабачок
1934-1935
без керівника у складі капели "Думка"
З 1935 року - обидві капели - під об'єднаним керівництвом М.Михайлова
1934-1936 - Микола Михайлов
1936-1937 - Микола Опришко
1937-1938 - Дмитро Балацький
1938-1941 - Данило Піка
1941-1944 - (в німецькій окупації) Григорій Китастий
1946-1974 - Олександр Міньківський
1974-1977 - Григорій Куляба
1977-2010 - Микола Гвоздь
2010-2013 - Віктор Скоромний
З 2013-го р. - Юрій Курач
1918 рік - Василь Ємець засновує в Києві за часів гетьмана Павла Скоропадського спершу Хор кобзарів із 7-ми артистів, а згодом - капелу - із 12-ти.
1921 рік - перша рецензія про концертну діяльність капели у пресі.
1921-1924 рр. - колектив тимчасово не працює.
1925 рік - Київській капелі присвоюють звання Першої української художньої капели кобзарів. Цього ж року Володимир Кабачок засновує полтавську капелу бандуристів.
1927-1928 рр. - Київська капела провела перші гастролі по Радянському Союзові, відвідавши з концертами Москву, Поволжя, Кавказ, Урал, Сибір, Далекий Схід.
1927 рік - Після успішних виступів полтавському колективу було присвоєно назву "Полтавської округової художньої капели бандуристів-співців при Окрполітосвіті".
1928 рік - за розпорядженням Вищого музичного Комітету наркомосу УРСР полтавську капелу перетворено на зразкову студію бандуристів УКРфілу, яка працює повністю на державному утриманні.
1931 рік - полтавська капела отримала Першу премію на Всеукраїнській олімпіаді у Харкові.
1932 рік - її ж преміювали на Всесоюзній олімпіаді у Москві.
1935 рік - Дві капели бандуристів - Київську та Полтавську об'єднано в одну капелу, надано їй ім'я - Перша зразкова капела бандуристів Наркомосу України з місцем перебування в Києві.
1936 рік - капела взяла участь у першій декаді українського мистецтва ти літератури в Москві.
1939 рік - в репертуар капели увійшла нова на той час синтетична форма роботи, яка поєднувала в собі акторське читання поезїї, яке чергувалося з вокально-інструментальним виконавством. До 125-річчя від дня народження Т.Шевченка було підготовано оригінальну композицію "Слово Тараса".
1941-1944 рр. Капела під проводом Г.Китастого неофіційно (тобто не як державний колектив) у роки війни веде концертну діяльність серед частин УПА, а по виїзді в Німеччину у 1942-му році - у таборах остарбайтерів, гастролює по Німеччині.
1946 рік - Капела після війни відновлює свою мистецьку діяльність під проводом нового керівника Олександра Міньківського.
1950 рік - у експериментальній майстерні, заснованій при Державній капелі бандуристів, бригада, очолювана Іваном Склярем, винаходить інструмент з механізмом перемикання тональностей, що спричинило справжню революцію у розвитку кобзарського мистецтва.
1951 рік - після успішних виступів на декаді української літератури та мистецтва в Москві колективу присвоєно почесне звання Державної заслуженої капели бандуристів УРСР.
1954 рік - колектив робить першу поїздку за кордон до Польщі та Румунії.
1962 рік - за рішення уряду УРСР при капелі було відкрито 2-річну навчальну студію для підготовки молодого поповнення для колективу.
1969 рік - за творчі досігнення та у зв'язку з 50-річчям з часу заснування капелу нагороджено орденом Трудового Червоного прапора.
1979 рік - капела виступала з концертами в Москві у Великому театрі та Кремлівському Палаці з'їздів, на Декаді українського мистецтва в Азербайджані.
1983 рік - за видатні творчі досягнення капелу було відзначено званням лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.
1988 рік - шалений успіх капели на гастролях у Канаді, де вона виступала разом із народними артистами СРСР А.Солов'яненком та М.Стеф'юк. Капела очолила проведення фестивалю кобзарського мистецтва "Вересаєве свято" на батьківщині видатного рапсода України в селі Сокиринці Срібнянського району Чернігівщини.
1995 рік - колективу присвоєне ім'я видатного композитора Георгія Майбороди.
1997 рік - капелі надано статус Національного колективу. Відтоді вона іменується Національна заслужена капела бандуристів України імені Г.І.Майбороди.
1999 рік - успішні гастролі у Франції.
2002 рік - концертні виступи по Шевченківських місцях Росії.
2008 рік - 90-річчя від дня заснування. За сприяння Полтавського земляцтва, капела робить об'єднавчий тур 15-ма областями України, пропагуючи "Духовні скарби Полтавщини" - пісні на музику композиторів уродженців Полтавщини та поезії письменників цього краю за участю народного артиста України Анатолія Паламаренка у вигляді літературно-музичної композиції.
